Оці вінки?..Кому вони потрібні?
Давитимуть вночі...Вони печуть...
Купіть сусідці хліба...Вони бідні...
Навіщо всі мені несуть?..Несуть...
Пробач,що не купив тобі будинок.
У мене є...Не цей...На небесах.
Ти чуєш дощ?Неначе з намистинок...
Ти чуєш дощ?..А той?..В наших лісах?..
Я так хотів тебе поцілувати.
Не так.Міцніше!..Більше...До завжди...
Я так хотів ще більше обійняти...
Моя хороша...Та іди вже...Йди...
Не плач.Не плач!Навіщо,мамко,плачеш?
Ось тут уже нічого не болить.
Що я пішов...Колись мене пробачиш?
Ти бачиш-Янголя маленьке спить?..
Не видно зовсім?А ось так?..Даремно...
За мене ти б і душу продала?!
Я знав,що ти так любиш...Знову темно...
А ти сидиш,матусенько,сама...
Живи!Живи!Для чого?..Не згадаєш?..
Не смій!Ти чуєш?!Я прийду вві сні!?.
Ти падаєш?!.Ти зовсім не літаєш?!!
Привіт...Прийшла...Ми тут...Ми тут усі...
Чому?Чому?..Я вицілую сльози...
Та тут нічого зовсім не болить...
Нема дощів...Тут рай...Які морози?..
І Янгол на моїй долоньці спить...
Впізнала?Знаю.Це мала дитина.
Хворіла.Рак.Сусідська.Так.Мала.
Та я пішов...На землю...Не спинила
Ні буря...Ні безглуздая війна...
Тепер уже побільшало роботи.
Комусь я на землі розкажу сон...
Для когось трохи випрошу дрімоти...
І зіронькою до його вікон...
Поспи.Поспи.Стомилась?Приголублю.
Ти тільки мою руку відпусти.
По іншому тут зовсім...Та я люблю,
Коли в раю долоньки від роси...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514508
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.07.2014
автор: Відочка Вансель