Ростила мати двох синів
(Цей скарб дістався їй від Бога),
Жила у мріях вдень і в сні:
Яка їм стелиться дорога ?
Зростали красені-сини,
Любов’ю мами дорожили,
А час прийшов, то вже вони
У війську чесно відслужили.
Про світлу старість і без муки
Думала мати і молилась ;
В уяві бачила онуків …
Та мріям збутись не судилось,
Бо знахабнілий «старший брат»
Ввірвався в українську хату,
Його жорстокості в стократ
Лише повчитись можна кату.
Сказали матері сини:
«Ми мирні, але ми – солдати,
Зовсім не хочемо війни,
Та треба звіру відсіч дати.»
«Вертайтесь, соколи-сини,
За вас Я ляжу в домовину…»
Героями зійшли вони
В бою за рідну Україну.
Скажіть, з чиєї тут вини
Лунає реквієм над рідними краями,
Що вже до матері сини
Вернулись в небі журавлями ?
Ростила мати двох синів …
22.-26.07.2014р. Монтадо(Португалія).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514311
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.07.2014
автор: Сетубальський