[img]http://img12.proshkolu.ru/content/media/pic/std/5000000/4198000/4197062-0411c70257b344e3.gif[/img]
Розмитою мозаїкою площ
Пливуть юрбою мокрі парасолі,
Липневий день закутався у дощ,
Скриплять протези залізничних колій.
Кипить буденна звична суєта,
Їй і дощі не стануть на заваді,
Свічадами лисніють болота́,
А горобці таким розвагам раді!
Дощ-піаніст на клавішах дахів
Нові акорди пробує сміливо.
Гортаю давній пам'яті архів
Під монотонне замовляння зливи.
А там таких облич, імен і дат,
Таких дрібничок, серцю надто милих!
Гіркої кави теплий аромат
Моїм легким думкам дарує крила.
І над буденним виром суєти
Я, мов малий журавлик-орігамі,
Лечу в далекі пам'ятні світи
По рівній дощовій кардіограмі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514126
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: Наталя Данилюк