Крилаті хати піднебесного світу
затихнуть в обіймах нічних сподівань,
як тільки втомившись від білого літа
забуду за тебе, за нас і за рай.
Покрівлі освітить напівсонний місяць,
де він і вона наплювали на час,
смарагдово-білі надії повісять,
а я знов забуду за рай і за нас.
Зчорнілі дороги заблудшого щастя
знайдуть своє місце у теплих долонь,
палатимуть зорі в очах із пристрастям,
як твій чарівливий липневий вогонь.
Триматимуть руки за руки кохання,
триматиме вітер волосся твоє.
І десь там вони зачекаються травня,
а я вже забуду тебе і себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514044
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.07.2014
автор: Анна Хортиця