Звучали брехливих рядків канонади,
Летіли снаряди тривожних промов,
Розумні шукали у дурнів поради,
Знайшли безсердечні останню любов,
Спокійне життя називають абсурдом,
Гріховне ховають під покрив святий,
Зникають думки під друкованим брудом,
І в дикій пустелі живуть без води,
Забуті в історії лицарі долі,
Їх гострим мечем ріжуть спечений хліб,
По тернам буття ходять босі та голі,
Залишивши в дітях свій втрачений слід,
Та в темряві бачиш і проблиски світла,
Відразу почуєш пісні в тишині,
В думках песимістів прокинулась віра,
А істину вже не шукають в вині,
Де слово твердіше за будь-який камінь,
Де погляд гостріший за лезо ножа,
Думки незабутих покірно блукають,
І серце вкриває кривава іржа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513787
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.07.2014
автор: VDMK