ЩОСЬ БУЛО ВЕЛИЧНЕ У ЛЮДЯХ

Засніжене  небо.  З  Майдану  лунали  слова:  «Ще  не  вмерла...»
Сміливий  хлопчина  несхитно  знімав  як  Вкраїна  воскресла.

Старенький  дідусь  посивілий  поклав  свою  руку  на  груди,
Скотилась  солона  сльозина  і  стискував  холодом  грудень.

Співали  дорослі  і  діти:  відверто,  нескорено,  гідно,
А  сніг,  наче  сонячні  квіти  здавався  холодним  і  рідним.

Пліч-о-пліч  тулилися  люди  замаєні  небом  провісним,                    
Окрилені  духом  свободи,  злітала  над  Києвом  пісня.
 
Щось  було  величне,  безстрашне...    "Людина  без  крил,  а  літає!"
Їх  дух  у  розпахнутих  грудях  над  Києвом  небо  розкраяв.

Напроти  стоять  у  мундирах,  плямиста  одежа  в  натяжку,
Земля  під  ногами  замерзла,  а  кров  закипіла  у  мозку.
 
Ні  слів,  ні  зітхання...  Лиш  вістрям  натягнута  мить  у  мішені,
Хмизня́к  угодований,  грізний  запхав  свої  руки  в  кишені.

Враз  хлопець  окликнув  із  гурту:  «Руки  вийми...  –  це  Гімн  лунає!"
Ми  рідний  народ,  твої  люди,  а  уст  твоїх  злість  пеленає.

Журналіст  камеру  зблизив,  вдивлявся  у  погляд  нікчемі  -
Зневажливі  хитрі  очі,  як  хам  чи  король  в  діадемі?

Байдужий,  черствий,  непохитний  -  всі  навички  з  рабства  «совєтів».
В  бушлаті,  на  вигляд  і  ситий,  він  руку...  тихе-е-сенько  витяг.

PS.
В  режимі  зимової  сплячки.  
Здається,  що  лев,  але  гідний  собачки.
Якщо  не  вкраїнець,  кого  ж  величаєш?  
Жереш  певно  хліб,  але  Гімну  не  знаєш.


адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513732
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2014
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА