Свобода
Полум'яні дев’яності…
Влада лопнула в Союзі.
Всім здалось, що волю просто
Віддали кремлівські „друзі“.
Ми по-зрадницьки забули,
Скільки згинуло в Сибіру.
Триста з гаком літ минуло
Під чужих царів і віру…
Утішались в ейфорії,
Всякі партії і рухи,
Думали, збулися мрії,
А скотились до розрухи…
Розікрали комуняки
Наші фабрики й заводи,
Не знайшлось для них гілляки
В українського народу.
Розгребли скарби народні
Правителі-інородці,
Ми, як завше, знов голодні,
В одній вишитій сорочці…
Не втихають обіцянки:
„Будете панами жити…“.
Городянки і селянки
Йдуть у найми - плачуть діти…
Розгулялися бандити,
Розплодилися повії.
Вже чомусь у вільнім світі
Гинуть нація й надії.
Спить народ в глибокій тузі,
Не дрімає пришла влада,
Тягне знов в чужі союзи
І безбожно в злиднів краде…
Зовсім поряд, на чужині,
У достатку живуть люди…
Чи у нашій Україні
Довго кривда править буде?
Як проснуться козаченьки,
Як прозріємо незрячі,
Лиш тоді розквітне Ненька…
Воля вітром з сердець скаче.
травень 2010 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513310
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.07.2014
автор: Микола Паламарчук