Солдате, гвардійцю, до тебе звертаюсь.
За мужність твою у поклоні схиляюсь.
Я знаю, це страшно, як рвуться снаряди,
Як землю вогнем обціловуюють «гради»,
Як важко в бою і в дозорі ночами,
Без теплого ліжка, без усмішки мами.
Я знаю, це сумно, як ранені друзі,
Як смерть свої пастки лишає в окрузі.
Та треба комусь рідний край боронити,
Від ворога нашу країну звільнити.
Тож, хлопчики, любі, прошу вас, тримайтесь!
Здобудьте нам мир і додому вертайтесь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512466
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.07.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)