Гумовий пес міста

                 «Суворий  Ідеал  –  сумний  і  чистий  сон
                   До  юрмища  людей  іде  закостенілий…»
                                                                                 (Шарль  Бодлер)

Сіре  місто  кульгавим  сухотником
Шкандибає  на  цвинтар  вигадок.
У  цьому  місті  живуть  художники  –  
Але  вони  малюють  картини  Танатосу
Тільки  відтінками  сірого  фарбами  сажі  
На  полотні  асфальту.
У  цьому  місті  іржі  та  заліза  
Таксисти  дивляться  
Порожніми  зіницями  черепа
На  світлофори  немигаючі
В  яких  всі  три  кольори  сірі.
У  місті  гудків  паротягів
Всі  дороги  ведуть  на  кладовище
Де  ховають  думки  та  мрії
У  мідних  саркофагах  прокламацій.
Дощі  тут  падали  в  часи  Езопа  –  
Краплі  кольору  фінікійського  пурпуру
Зі  смаком  пасльону  марення,
Тому  втомившись  чекати  дощику
Місцеві  колаборанти  шаманів
Виготовляють  хмари  з  нафти
Спаюючи  її  у  гумових  чоботях.
Тут  кожного  пса  звуть  Рокфелером
Чіпляють  на  нього  ошийник  ностальгії
За  старим  божевільним  безхатьком,
Що  подарував  аборигенам  ілюзію:
Нібито  вони  ейфорію  
Відчувають  від  кожної  оди
Своєму  меру-параноїку.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512310
Рубрика: Верлібр
дата надходження 19.07.2014
автор: Шон Маклех