Тим, хто лишився в небі

                                     «…він  кожний  крок  зітханням  зважити  жадає
                                               і  підбирає  тиші  імено…»
                                                                                                                                                     (Райнер  Рільке)

Там  –  за  хмарами  –  тиша.
Там  –  над  хмарами  –  тільки  небо.
Високе  і  синє.
Може  тому  воно  так  нагадує
Вічну  дорогу  у  нескінченність.  
Ви  назавжди  полетіли  в  небо  –  
Чисті  й  прекрасні  люди.
Ви  залишили  нас  тут  –  
На  цій  Землі  божевільній
Серед  істот,
Що  ходять  між  нами,  людьми,
Що  так  нас  –  людей  нагадують,
Але,  які  не  мають  душі.
Які  одним  натисканням
Кнопки  на  залізній  почварі
Знищують  мрію
Радіти  сонцю  і  людям.
Ви  лишили  нас  тут  –  
На  цій  хворій  Землі,
Заповідали  сказати
Негідникам,  що  вони  негідники.
Сказати  вовкулакам,
Що  вони  вовкулаки.
Сказати,  що  не  можна
Землю  перетворювати  в  пекло.
Але  не  тільки…
Ви  нас  лишили  домріяти
І  дорадіти.
І  сказати  правду.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512256
Рубрика: Верлібр
дата надходження 19.07.2014
автор: Шон Маклех