Важко стискає зап"ястя ланцюг.
Звіру людьми віддана на поталу.
Вітру порив мов зі страху ущух,
Тіло твоє овиває недбало...
Піниться море розвінчаних мрій...
Більше нема ні на кого надії.
Скутого тіла цей вигин стрункий...
Диво збулось. Допомога надІйде.
Погляд Медузи біду відвернЕ.
Дика потвора нараз скам"яніє.
Ніжно по тілу ланцюг зісковзне,
Наче покрови... І втілення мрії
Дивних бажань, що прокинуться знов,
Візьме Персей, подарований Небом...
Вірність... Надія... Одвічна любов...
Ти заслужила на це, Андромедо!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511835
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2014
автор: Сокольник