Місяць щоки роздув і наповнився змістом містичним,
Навіть зорі сховались у хмарах від тих таємниць.
Спить село в тихім сні і собаки десь виють не звично,
Ходить ніч, як примара й рум’янець краде з полуниць.
Заглядають у вікна, мов вуглики чорнії очі,
І сова, наче сторож, злих духів ганяє в ліси.
Та від тих таємниць все ніяк не засну тої ночі,
Все чекаю появи на небі сіяння зірниць .
06.2014р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511609
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.07.2014
автор: леся квіт