Пробач мене,тому що люди є недосконалі.
Пробач мене,прости,що змушую тебе терзатись .
Що мучу,рву,але тримаю наші долі далі,
Що серце заставляю буть не в ритмі й хвилюватись .
Твій розклад я не можу самовільно будувати.
Мій досвід кроків,що невлад хотіли крокувати.
Подекуди дурман,а деколи - солодка вата.
Очей твоїх капкан.Цей фестиваль з мотивом м"яти.
Душа оголена й відкрита,і очі - ніби дзеркало її.
У них -знеболеная суть буття,помилки,радощі,жалі.
У сценах дивного театру єдина роль відведена тобі.
Прости ж,попавших у сценарій,і гравших поруч,у твоїм житті.
12.07.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511475
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2014
автор: VodolazМінько