Види, Львів. Коротко, дуже коротко.
Вид з вікна потяга
Байдуже сонце:
Дивитись з пустелі так хороше.
Ніч загубилась у снах перетертого борошна.
***
Туман. Дурна пісенька.
Дерево. Дерево з деревом
Світло, розділене маревом
Гелевим.
***
Краплі дощу -
вони мають мені розказати,
Світлом оранжевим, склом непомітно стікаючи,
Що поробити,
Коли наче новими шатами
Місто вбирається,
Щастя в подвір`ях шукаючи.
***
Синєю тишею
Затишно.
Сірою темінню -
Низькими
Важкими шатами вбрались зелені поля -
Вата небес розірвАна оранжевим -
Блискавкою.
***
Труситься вечір в салоні
Автомобілю.
Сірі околиці бігають -
Стрічка дорогою.
І з двох боків, між гілок
Сонця блимають.
Вечір стікає по вікнах
Бузковою тогою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51138
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.12.2007
автор: Вольха