СИЛА МАМИНОЇ МОЛИТВИ

           Сьогодні  в  мене  духовна  проза  зі  слів,  які  вишукую  в  своєму  серці.  Тулю  й  пригортаю  до  себе  зволожений  сльозами  білий  аркуш  і  посилаю  до  висот  Всевишнього  слова  молитви  матері.    Сьогодні  неримовані  рядки,  а  лише  ритмічний  стукіт  серця.  Воно  ж  у  мене  сильне  і  напрочуд  щире  до  кожного  із  вас,  бо  пригорнула  б  цілий  світ.    
         Моя  поезія  тепер  замовкла,  як  замовкає  день,  коли  його  поглинає  ніч.  Я  не  знаю,  яких  ще  слів  відшукати.  Відкривати  словник,  щоб  збагатити  запас  мови?  Так,  зараз  я  недостатньо  можу  зосередитись,    щоб  знайти  правильні  слова,  щоб  віднайти  молитву,  яка  дає  міць  і  силу  над  ворогами.  Книжок  у  мене  багато,  було  б  стільки  любові  у  людей!  Знову  читаю  вдумливо  захисні  Псалми,  гортаю  сторінку  за  сторінкою…
           Годинами  ходжу  по  кімнаті  і  не  знаходжу  душевного  втихомирення.  Очі  шукають  порятунку,  а  серце  –  спокою.  Єдиний    Бог,  тільки    Єдиний  Бог  все  може,  -  повторюю,  як  навіжена.  На  поличці  біля  малих  образів  знаходжу  в  себе  Стрітинську  свічечку  і  тішуся,  наче  вперше  вона  така  дорогоцінна.  Тепер  ця  річ  для  мене  дорожча  за  все  золото  світу.  Беру  її,  як  святиню  і  запалюю…                        
             Чомусь  я  завжди  купляла  лише  зелені  свічки,  як  символ  природи.    Певно  з  весною  порівнювала  і  всім  живим.  Але  зараз  мені  не  до  цього.  Нехай  все  росте  і  родить  на  цьому  світі,  -  шептала  я.    А  ще:  Спаси  та  помилуй,  Боже,  всіх  діток,  котрі  охороняють  кордони  України!    Ангеле  Хоронителю,  захищай  наших  воїнів  в  зоні  АТО!  Болить  серце  за  кожного  сина,  чоловіка,  батька,  а  за  своє  рідне  чадо,  мою  кровинку  -  найбільше.    
               Андрій  -  гарне  ім'я.    Так  називався  первозванний  учень  Христа.  Я  завжди  виховувала  сина  бути  чесним,  працьовитим  і  поважати  людей.  Я  не  вчила  його  вбивати!  Навіть  коли  він  в  дитинстві  ненароком  вбив  курку,  що  вилетіла  на  виноград,  дістав  від  мене  доброго  ляпаса  по  шиї.  
                 -  А  от  уяви,  що  це  людина,  а  не  курка?!,  -  кричала  я.  А  він  стояв,  як  вкопаний,  на  одному  місці  і  все  говорив  невинно:  "Мамо,  я  хотів  її    зігнати"...      
                     Я  вчила  його  світлих  почуттів,  але  не  наскільки,  щоб  бути  добровольцем  в  зоні  АТО.  Який  же  він  у  мене  відповідальний,  аж  сама  собі  не  вірю.  Та  я  ж  сама  його  вчила  бути  таким.  Я  його  вчила  бути  Людиною  з  великої  букви.  На  днях  він  мені  сказав:  "Мамо,  я  не  буду  "косити",  я  не  вмію  цього  робити".  Так,  я  згідна  з  ним.  Але  ж  боляче,  так  боляче!  Звідки  в  мене  ці  кляті  сльози  з'являються.  Я  сильною  була  все  життя.    Я  вмію  чоловічу  роботу  робити.  Я  вмію  сміятись  невдачам  і  вірити  в  мрію.  Навіть  коли  з  "одним  підбитим  крилом"…
         Але  ж  зачепили  за  саме  найдорожче,  сокровенне.  Він  –  єдиний!!!    
Хапаюся  за  кожне  слово  і  запевняю  себе:  "Я  вірю,  все  буде  добре!".    Андрієві  передали  в  посилці  маленьку  фарфорову  статуетку  Божої  Матері.  З  нею  дідусь  Іринки,  дружини  сина,    пройшов  всю  світову  бойню  і  повернувся  живим  додому.    Іринка  чекає  його  та  й  дітки  вже  хочуть  бачити  батька.  
           Ходжу,  немов  маятник,    і  не  знаходжу  спочинку.    Тільки  мамина  молитва  може  перевернути  горе,  тільки  мамине  серце  може  відчути  найбільший  біль.  Гоню  думки  про  найстрашніше,    лише  світла  віра  в  перемогу  тримає  мене.    
           Сьогодні  я  не  буду  спати.  Хіба  ж  матері  сплять,  коли  їхні  діти  на  війні?  Моя  душа  пише  поезію,  яку  рубцюю  на  своєму  серці.    Не  скорюся  ніколи,  бо  народилася  українкою.  Я  знаю,  що  я  вперта  і  любов  до  України  ніхто  не  зможе  відібрати.  Любов  сильніша  за  всі  багатства  земні.  Яку  вартість  має  золото  чи  розкіш?...  
             Моя  поезія  вище  матеріального.  Моє  життя    –  прагнення  досконалості  в  Бозі.  Лише  Господь    подає  кожному  руку,    «витягує  з  тенет  птахолова".*  
             Сьогодні  мені  пишеться  по-іншому.  Як  вмію,  як  можу,  і    як  вірю...      Молитва    матері  –  найсильніша!  
Господи,  допоможи  нашим  дітям  повернутися  живими!    
Всевишній,  пошли  миру  і  спокою  рідній  землі!
       


http://youtu.be/BQuLAPJq1b0

http://firtka.if.ua/?action=show&id=55603


         

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510519
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА