Що допомагає тобі, Ясноока?
Чим ти лікуєш біль, що ятрить?
Ночі, як завжди, навдивовижу, глибокі
Немов після келиха міцного вина ти спиш
Ніч – то чаклунка, ворожить на зорях
Але що за карта зоряна упаде тобі до ніг?
Ти стала безвольна
Жінко, омийся росою
Ходи босоніж, насичуй себе енергією землі
І не дивись так на мене
Не дивись У мене
Ти ще з народження крокувала по кризі тонкій
Краще подякуй тій, що назвала тебе морською
Не виплескуй гніву бездонну чашу
Спокій у собі зрости
Бо твоє волосся золотиться Сонцем
Біль тебе торкнувся, щоби ти очистилась і далі йшла шляхом
Що веде до моря безкінечних хвиль Любові
Довго ж прямувати тобі цим шляхом
Крига давно скресла
За тобою, Ясноока, слово
Потребуєш правди від людей, тож не лукав сама
Не ховайся за словами-масками, із собою будь відверта
Прошу, виринай вже врешті-решт із каламутного темного дна
15, 17(06)2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510446
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2014
автор: Demetris