Не окреслю маштабів місцевого лісу
І слідів грибників достименно не знаю,
Але тут в одну мить я про все забуваю:
Про проблеми, потреби, про гамір і кризу.
Серце в танці, а тіло в постійному русі,
І душа поміж сосен натхнення шукає,
Воно є тут, і кожен його відчуває
В лісовій тишині і у хвойному дусі.
Знов за пагорбом схил, а за схилом долина,
Куди оком не глянь – чорничник повсюди,
У гармонії тут із природою люди.
Зупиняється час. Вмить стікає година.
Забирає ліс злість, а, натомість, утому
Віддає, та стомитись у лісі приємно,
Враз світліше стає, де колись було темно.
Світло в серці й в очах ми веземо додому.
Коли гамір міський дзвонить дзвоном у вусі,
Коли хочеться спокою в душу набрати,
Аби накип буденства й неспокою зняти -
Приїжджайте у ліс ви зрання, любі друзі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2014
автор: Серафима Пант