На великій і чорній могилі
плачу я кожен день у вісні.
Ми надію безжалісно вбили,
Ми розсіяли наші пісні…
Не шукай мене більше, не треба!
Не розпалюй загаслий вогонь!
Хочу я доторкнутись до неба,
Хочу стримати слабкість долонь.
Ти, як книгу, читав мою душу,
Як вино випивав мою кров.
Віддала би я чортові душу,
Щоб ти знав, що це – перша любов!
Ти пішов. Залишив поцілунок,
Залишив за собою печаль.
Так візьми ти мій біль як дарунок,
Якщо сліз моїх більше не жаль.
Хай я буду тепер на чужині,
Та листа тобі не надішлю.
Ти відчуєш колись в Україні,
Як я чисто крізь роки люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51023
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.12.2007
автор: Antares