Пливе старий моряк на нові пошуки чудес,
Ганяє хмари вітер в течіях своїх небес,
Шепочуть білі чайки, провождаючи човни,
І чутно гуркіт хвилі із морської глибини,
Палає лихо трубка між зубами моряка,
Тримає край човна давно поранена рука,
В далекім горизонті він знайшов свою любов,
І кожна нова подорож п'янила літню кров,
Він бачив горе війн і радість мирного буття,
І плакав, в дім вертаючись, як втомлене дитя,
Портрет сім'ї знаходивши, що в спогадах живе,
Він бився з терпким жалем, що ніколи не мине,
Він - селищ сирота, та сином став для всіх морів,
Приймаючи від світу досвід в якості дарів,
Скрізь зморшки блискотять голодні очі в небокрай,
На палубі знайшовши свій новий маленький рай,
На заході життя світанок знайдуть шукачі,
Лиш ніч без світла місяця побачать глядачі,
Ми - долі безіменної самотні моряки,
Проводячи у водах боротьби свої роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509490
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: VDMK