Як тільки сонце гляне у вікно
І промінь кине у тепленьке ліжко.
Зіжметься серце: більше не дано.
Останній раз в твоїх обіймах ніжних.
Рукою доторкнулась до лиця.
А очі дорогі такі глибинні.
Тебе я так прошу, пообіцяй,
Що будеш пам"ятати ці хвилини..
Зустрілись, як на спад пішов вже день.
Як доля так могла пожартувати?
Лише на ніч... На ніч одну лишень.
Цю зустріч незабутню влаштувати.
Спокійний ранок дихає любистком...
А ти мене не можеш відпустить..
І вітер все нервує: стука хвірткой..
Пора мені... Зумій мене простить..
Прости мене, що я тебе зустріла,
Що я була для тебе тільки гість.
Як птаха прилетіла запізніла...
Розсіяла у серці твоїм млість..
На відстані руки...Зникає щастя.
І моторошно серцю... Так болить.
Зустрітися отак уже не вдасться..
А як змогла ця іскра запалить..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509470
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.07.2014
автор: Н-А-Д-І-Я