Сьогодні бачив трупи із Донецька
І БТРи, що ішли в Луганськ,
І зовсім випадково в Інтернеті
Знайшов розбитий, спалений Славянськ.
Скажіть, як можна допустити, люди,
Щоби в країні, що несла любов
Попід заборами ховали трупи,
Текла по вулицям невинна кров
Я голосно прошу – прокинься людство,
Можливо, зовсім стали ви сліпі.
Потрібно зупинити це безумство.
Не треба, досить кланятись Москві.
Я бачив найстрашніше – сльози,
Червоні очі матерів.
Це не просто балачки й погрози,
Не порожня купа гнівний слів.
Я не можу більше говорити.
В Україні йде тепер війна.
Треба вбивць довічно ув’язнити,
А загиблим слава і хвала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508966
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2014
автор: Собко Вадим