Знала, що любов минає, що в ночі своє світило.
Вірила. Чому – не знаю… Посміхався ти так мило.
Бачила в очах не втому, а байдужість в кожнім слові.
Слізоньки... Біда у тому, що стара любов - не нова.
З свічкою й кохання згасло, і по ночі знову ранок.
Кажуть, що і це є щастя - я ж не бачила коханок.
Вогнищем горять руїни, бо стосунки вже в опалі.
Скажеш: «Ти завжди – єдина». Тільки нерви не із сталі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508689
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.07.2014
автор: Олена Камінська