Суничне вино розлилось на поляні,
У пригорщах літа замріялась даль.
Повітря ввібрало настої духмяні,
Підкралась у серце незгойна печаль.
Відрадою небо вдивляється в очі,
І котяться хмари, немов валуни,
А серце, а серце кохати охоче,
Душа обізвалась на гомін луни.
Загралися думи у хвилях туманних,
Суницями тануть на ласих руках...
Неспитим вином поцілунки коханих
Хмелiють бажанням на спраглих вустах. 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508323
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.06.2014
автор: Lana P.