Моє життя не завжди у словах-віршах.
Вирують в них фантазії край поля,
Напевно, склалася так їхня доля,
Хоча у них прихована моя душа.
Побачене, почуте у думках зорить,
Від настрою лягає на папері,
Неначе листя опадає в сквері...
Не записала вчасно — й зникла мить.
Творіння настрою, героїв суть, бажань,
Стурбовані вірші — маленькі діти...
Не приховати правди, не подіти,
Вони сплелися у віночку сподівань.
Чомусь вважаємо, що діти кращі нас.
Але не завжди так, бувають гірші...
Так, як і наші задушевні вірші
Недоліки вбирають повсякчас.
Не вибирати нам своїх дітей, це — рок,
Як не змінити власні душу й тіло...
Велике небо, мабуть, так схотіло,
Лиш у віршах ми робимо сміливий крок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507980
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2014
автор: Lana P.