Роздроблені думки, погляди свої
І кожен з нас вважає – він правий
Вселялись в душі нам чорнії рої
Нас жалячи від ніг до голови.
Колючі і словесні аферисти
Вбивають все, що у душі жило:
Одні кричать: «-Це винні терористи!"
А в відповідь: "– це хунта сіє зло".
І брат із братом вже чорніше ночі,
У розпачі розколена сім"я
А олігархи нам сміються в очі,
Бо правда в них єдина і своя.
А правда в них, щоб нам лобами битись
За них іти на смерть, на ешафот
Вони прийшли, щоб добре поживитись
І додушить знедолений народ.
Війна колись закінчиться, напевно,
Та як же жити з брудом на душі!
Життя ж дорожче, розбрату і нервів
І не купить його за бариші.
Скажи: мій брате, ми тепер єдині
І на долонях наших мозолі:
Так пам’ятай, що ти іще людина
На нашій Богом проклятій землі.
Добро найкраще і це факт суттєвий
Що вже пройшло кордони і віки:
Чужими можна стати враз, миттєво
А рідними знадобляться роки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507857
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.06.2014
автор: Віталій Поплавський