Бувають сни… Змістовні… І пророчі…
Мені ж приснивсь князевич Святослав…
Від того сну не міг… відкрити очі,
Бо солодко… у ретроспекті спав…
І бачив я незміряні простори:
І Цареград, Боспор, й Тмутаракань…
Почув вві сні і Ольжини* утори:
Йди, сину мій! Ще кличе нас Тамань!
І він повів хоробро всю дружину,
І торував дорогу в новий край,
Щоб придушить в гнізді свою вражину,
Щоб потім вдома мати спокій-рай.
Чи не тому наснилося iм’я те, –
Благословенне ймення Святослав, –
Що не порушив родової клятви
І мсту за зло не вдома насилав.
… А ще наснився гетьман Сагайдачний,
Що вів полки у помсті на Москву,
Оспіваний чомусь як Необачний…
Це ж він тримав напнуту тятиву!
...В мій сон, надіюсь, явиться й Виговський,
Що бив Орду під містом Конотоп…
А зараз що?..Це ж литвини хреновські
Хазарам не дали команду "Стоп"!
Та вірю я: насняться ще гвардійці,
Які ще в лоні знищать ворогів!
Для них уже обачливість арійська
Леліє сонми ла́врових вінків!
23.06.2014
__________
*Святослав - син Київського князя Ігоря та
Ольги - став Великим Князем ще у 3-річному
віці після гибелі у 945 році батька. Фактично
за князівства Святослава Древнєруською
державою правила його мати (до 969 року),
спочатку через неповнолітність сина,а відтак
через його постійні воєнні походи. Прославився
як полководець. Вбитий печенігами у 972 році
при поверненні з походу в Болгарію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506807
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Олекса Удайко