На смуток, можливо, на сміх
Підтримував небо горіх.
Від вітру гойдалися крила —
Зелені лапаті вітрила.
За людський доведений гріх,
В наземному морі утіх,
Між небом, землею — сполука,
Неначе чиясь запорука,
Хитався від тяжі і мук,
Приховував святість розлук.
Тріщало коріння від болю,
У неба вимолював долю.
13.05.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506784
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 23.06.2014
автор: Lana P.