Гадючий вирiй

Любов,  незрозуміла,  неприйнятна,  як  любощі  осінніх  змерзлих  змій,  розвішаних  в  гіллі  трепЕт  ошатних  -  вловити  сонце.  Здвиження  Не  смій!  ..  кружляти  коло  мене.  ...cхвилювалась.  Іч,  кудла  розплела…  гадюка,  бл**ь!  …лискучі  аж  вбирають  зір…  потала…  то  просто  промінь  сліпить,  -  не  зважать…    забейкалась  сюди...  Он  як  висОко  здіймає  груди  дихання.  Коли  б  лягла  на  спину…  Подивитись  збоку,  як  наволоком  подих  йде  углиб,    колише  перса,  черевце  здіймає  й  спадає  в  алебастровий  зільник…  не  бачити,  не  видіти…  Звільнись,    тікай  від  неї…  вільга…  Лихо!  вільна  вона  –  а  ти  напнулась  знову…  Маєш  не  допускати  ту  любов  сласную…    але  ж…  який  примхливий  вигин  вуст…    все  бачить,  знає,  хоч  і  відвернулась,  -  втішається,  як  я  в  тенетах  б'юсь,  як  я  боюсь,  біжу  її  уваги...
                     Бач  –  дивиться  на  персні.  Притьмом  змок  мій  виярок  од  помислів  уражих.  Вуайерко!  Та  геть  з  моїх  думок!  Занадто,  аж  занадто  звабна,  сука.  Як  ходить…  ще  й  в  костюмі  діловім…  Он  торочки  вузенькі  ту  опуку  не  вдержать  –  випада  розкішний  лімб.
                   ...cидить  –  так  щільно  стулено  коліна!  Ах  ти  ж!  …цнотлива!  Чом  же  у  очах  розверзнутий  тріпочеться  кім'ях,  і  ступні  грають  в  ладунки  укупі,  і  серед  ніг  урозкид  –  Мандоліна  з  тремтячими  страмними  пелюстками  чекає  Медіатора?
                   Навпрост  вона  мене  взяла  й  не  відпускає.  Агресії  -  ні  краплі,  та  як  хльост  -  усяке  слово,  кожен  жест  до  мене.  Повільно  зводить  погляд  і  вийма  з  моїх  очей  зізнання  потаємне:  я  …хочу,  я  ...так  само…  Ох!  БільмА  тобі  на  очі  карі,  мигдалеві!  Сховай  же  свОї  ріжки  золоті!  Не  загравай  до  мене,  твар  дешева,  бо  ось  звільню  з  роботи….  і  оті  панчохи  золотаві  і  багатство  твоєї  плоті  більше  не  уздрю…
                 Та  хай  їй  біс  –  вже  ж  я  уся  горю!  і  де  ж  тепер  той  penis  мускулястий  шукати?!  Забирайся  звідси,  клята,  бо  я  тебе  ображу!  Й  не  вдавай,  що  ти  не  розумієш!  Вара,  чуєш?!
                 Та  розкіш,  плавке  золото…
                 Чекай…  адже  ж  волосся  зовсім  не  фарбуєш?  Ти  ...тріумфально  звабна  і  м'яка…  округла…  хто  навчив  тебе  пишноти?  А  скільки  волосків  за  грань  лобка  повибігло?  І  то  -  які  ж  на  дотик  твої  коліна?  Де  ж  це  вирій  той?  гадючий  рай?  чи  може,  так  і  треба?  ой,  пригорнись,  гадюча  королево!  Останній  цноти  зойк…  А  де  там  твОє  небо?

Картина:  Клімт  Густав

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506749
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: Еkатерина