Ми нащадки київських князів,
Ратників і смердів-землеробів.
Шляхом йдемо тих богатирів
І стежкою мирних хліборобів.
Та за мить опинимось інде
На поліських капищах між лісу.
Хоч коли, а хоч в Іванів день
Розтуляє час свою завісу.
І пливуть віночки по струмку.
Шаленіють парубки навколо.
Як дівчину вирвати з кругу,
Із сплетіння кос та рук із кола.
Розігнатись з нею і щомдух
Перестрибнуть полум’я за руки.
Пролетівши так, очистить дух
І в кохання зануритись муки…
Випить з нею думки та слова,
Мов вина чаклунського привади.
То генетика, чи ДНК?
То слов’янський дух. Даємо ради.
20.12.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506664
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.06.2014
автор: komarini