витягуй з долонь шипи давно зів'ялих троянд
це світло чужих зіниць є дзеркально розбитим
коли вгризається втома у тіло зграєю диких собак
краще їй підкоритись..
ми довго терпіли одне одному право бути собою
ділили пустелю постелі з точністю до сантиметра
але коли раптом вночі переплетались долонями
задуха ставала смертельно нестерпною..
годі боротись за ковток свіжого кисню
за те що мало б бути подароване від чистого серця
я зламала всі до останнього нігтя
у намаганнях роздерти
стіну поміж нами..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506387
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.06.2014
автор: Майя Грозова