...скидай свій спокій у прірву
наче одіж яка до дірок зношена
багряні пожежі осені сняться щоночі сліпим
і лягає під ноги небо наче трава скошена
бо що таке час?..
тільки відстань яка до кінця не пройдена ніким...
вростай у спокусу свого серця корінням голосу
повзи змією крізь тінь чужого тепла
йди по кладці вірності що тонша від волосу
люби так як вміє любити земля...
і не буде тобі смутку витканого із неволі розуму
бо скажеш і розійдеться перед тобою річка...
обом треба перш за все простору
в одному ліжку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506343
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2014
автор: Poetka