Любий зайчик Сіровушко
Примостив з суниць подушку,
Хоч було багато справ,
Ніч і ранок він проспав.
Лоскотало сонце спину,
Він крутився без упину.
Аж тут сниться йому сон —
Хтось говорить в унісон,
Що пора горою стати,
Батьківщину захищати,
Озвірілі вороги
Розвелися навкруги.
Все це страшно було чути —
Сіровушку не збагнути...
Біля власної нори
Біснувалися кроти...
Став шукати всі підстави —
Бути осторонь від справи.
Вітерець все те почув,
Зайчика у бік штовхнув:
— Прокидайся, рідний брате,
Досить, годі тобі спати,
Незалежність захищай,
Тут нам жити — це наш край!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506210
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 20.06.2014
автор: Lana P.