Дощ по вікнах грає джаз
Покривалом ніч на місто впала
Тепер все справжнє, без прикрас
Той прийшов, кого чекала
Я скільки пройшла невірних стежин
За щастя фабулу приймала
Було кохання, мов нікотин
І на струнах душі чужа музика грала
Хтось йшов, повертався
Світанки мої на друзки розбивав
Міраж кохання постійно ввижався
А мене достоту ніхто й не спізнав
В кінці тунелю дійсно світло буває
Я дійшла і на коліна впала безсило
Лиш Бог один знає
Скільки серце моє пережило
Доля янгола мені надіслала
В той вечір холодний, лютневий
В архівах часу минуле сховала
І розфарбувала світ темний
І від губ янгола солодких і палких
Я трояндою розквітла
Як він, тепер нема таких
Він – здійсненна мрія заповітна
Келих щастя по вінця наповнений
Я з насолодою кожен день його п’ю
Смуток навік замурований
Я з коханим,мов у раю
Я наших зустрічей миті ціную
Хвилина з ним – коштовна перлина
І голос як його чую
То радію, немовби дитина
Я міцно його обійму
А дощ хай далі свій джаз виграває
На вустах з посмішкою засну
Бо завжди сонце для мене сяє
© Леся Приліпко, 17.06.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505939
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак