Почуй мене…

Почуй  мене...  
Крізь  час  і  відстань  голос,
шепоче  хрипло  головні  слова,
а  серед  літа  -  знову  спіє  колос,
та  нам  не  бачити  вже  ці  жнива.
Не  нам  збирати  урожай  любові,
не  нам  в`язати  радість  у  снопи,
не  споглядати  барви  світанкові.
Щасливі  разом  -  це  уже  не  ми.
Відчуй    мене...
Вмивають  сльози-роси
очей,  потомлених,  ясну  блакить,
а  вітер  мовчки  розплітає  коси  
(він  добре  знає,  як  душа  болить).
...  В  моїх  руках  букет  вогняний  -маки,  
їх  ніжно-кволі  серця  пелюстки,
як  вічний  спомин  і  життя  ознаки,
злітають  тихо  й  кануть  крізь  роки.
Почуй  мене...
Крізь  час  і  відстань  знову,
лечу  думками    в  перекір  світам,
хоч  доля  стелить  стежку  полинову,
лечу  до  тебе,  як  у  світлий  храм...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504265
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2014
автор: Ксенія Фуштор