В переповненому дачному автобусі сьогодні незвично тихо. "Штатний" жартівник Микола Халява сидить на зручному місці,
але, чомусь, мовчазний та похмурий.
- Що це з тобою, Колю? - запитала я, стоячи поряд на одній нозі, між клунками та порожніми відрами.
- Ет, краще не питай! Вчора зателефонував товариш, сповістив, що в мене всю капусту хтось вирізав... А яка ж була гарна капуста! Всі заздрили. От і зурочили!
Ми поспівчували Миколі і стривожено притихли , хвилюючись за свої, ще необгороджені ділянки. Тим більше, що всі ми ще тільки вчилися щось вирощувати. А капуста особливо дивувала та тішила серця дачників, перетворюючись майже на очах, з дрібнесенької насінинки в сріблясто-зелену велику квітку, а потім, змикаючи листя, вже нагадувала великий бутон троянди і нарешті, зав"язавшись в тугеньку голівку, обрамлену розкішним листям, викохувалась в омріяну круглу, здоровезну капустину!
На зворотньому шляху Микола Халява стояв у кутку автобуса вже значно веселіший і, навіть, жартував із сусідами.
-То мабуть, тебе розіграли і капуста твоя вся ціла, що ти такий веселий? - запитала я .
-Та ні! Капусту таки зрізали, гади! - і враз, прояснівши обличчям, додав:
-Але ж не тільки в мене, а й на всьому нашому кутку, то вже й не так досадно!
Я потай посміхнулась, подумавши: "Не багато ж потрібно нашій людині, щоби втішитись! Достатньо лише знати, що погано не тільки їй! Такий він - наш менталітет!"
2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503946
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: Ніла Волкова