РОЗКВІТАЄ СЛОВО

Прислухайся  –  шепочуть  пелюстки,
бринить  роса  промінно-світанково.
Цей  неповторний  час  не  пропусти,
адже  в  ці  миті  розквітає  слово.

Минула  ніч,  і  ти  поглянь  на  світ  –
предивне  світло  плине  знову  й  знову.
Поезії  одвічний  заповіт  –
якби  в  душі  розквітло  тепле  слово.


Завжди  натхненно  ранок  зустрічай,
адже  назад  ці  миті  не  повернеш.
Коли  в  душі  твоїй  горить  свіча,
тоді  ніколи  слово  не  померкне.

І  ти  себе  розкрий  на  всі  лади,
щоб  сколихнули  душу  серця  струни,
щоб  залишитись  вічно  молодим
і  почуттів  палких  іскрився  трунок.


Плекай  пелюстку  кожну  у  вірші
і  будуть  вічно  квітувати  ружі.
Коли  мотив  настояний  в  душі  –
його  почують  душі  небайдужі.

Мелодію  любові  віднайти
ніколи  у  житті  оцім  не  пізно.
Коли  цей  світ  в  добрі  покинеш  ти  –
лишиться  всім  твоя  нетлінна  пісня.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503925
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2014
автор: Олександр ПЕЧОРА