The Forever Moments


За  тисячу  років  до  сьогоднішнього  ранку
Ти  не  знаєш,  що  чекає  тебе

Час  повертається  назад
Повертає  метелика  в  кокон
Лебедя  обертає  у  гидке  каченя
Мавку  -  в  янгола
А  в  цей  зелений  день
Я  обернуся  у  вчора
Хвилі  часу  гойдатимуть  мою  колиску
Поки  заходить  сонце
Блакить  неба  мене  зігріє
І  тоді  погасне  день,
Коли  хвилі  Океану  поглинуть  те
Чому  не  судилося  бути

Забери  мене
забери  мене....

Я  чую
Колискову  із  глибин
Вона  кличе  мене  туди
У  безодню  вічності
Хто  може  переродитися?
У  кого  відростуть  крила  вічності?
Хто  час  тримає  на  долоні,  як  краплинку  дощу?
Хто  промовляє  голосом  тиші?

За  тисячу  років  до  сьогоднішнього  ранку
Понад  кришталлю  ріки  
Ішла  кароока  мавка
Темнокоса
І  плелися  пісні  довкола  неї
І  шумів  праліс  під  зеленим  сонцем
І  молилися  солов"ї
Ангельськими  співами

А  темрява  танула  у  призахідному  сонці
І  небо,  синє,  як  глибини  океану
Золотіло
І  воскресав  на  ньому  юний  місяць,
Обертаючись  у  срібного  птаха
І  праліс  дихав  теплом
Запалюючи  іскринки  зірок  над  собою
А  в  золоті  і  оксамиті
Ішла  кароока  мавка,
Трави  не  прим"явши,
Кроками  креслила  Кассіопею

І  лишень  сонце  втонуло  у  пралісі
Пробудилася  до  безтями  тепла  ніч  червня,
До  безтями  тепла,
До  безтями  пахуча,
Я  пила  із  неї,  як  із  чаші
П"яніла,  не  п"яніючи
А  над  куполами  яблунь
Засвітився  купол  безгоміння
Іскринамии  безсметних  зимових  сліз
І  в  їх  незліченному  світлі
Ішла  кароока  мавка
Як  спогад,  серед  трав  загублений
І  плили  над  нею  століття
Срібним  кораблем  вздовж  Чумацького  шляху.

За  тисячу  років  до  сьогоднішнього  ранку
Зійшло  сонце  над  зеленими  травами
Зорі  пустили  пагони  і  розквітли  папороттю

Колискова  кличе  із  ночі  в  ніч
Із  ночі  в  ніч  переливається  її  голос
Ти  не  знаєш,  що  чекає  тебе
Я  не  знаю,  що  чекає  мене
Поки  час  повертається  назад,  всі  стежки  переплітаючи
Повернися  до  початку
Біля  згаслого  вогнища  зосталися  твої  мрії,
Іскрами  злетівши  в  небо
Аби  тобі  осяяти  шлях

На  крилах  перших  сутінків
Лети  туди,  де  спочили  навік  твої  дитячі  мрії
Ця  мить  -  вічність
Смерть  сипле  зорі  в  неї
Смерть  із  неї  черпає  темряву
І  світло  стрічається  з  темрявою
І  обертається  в  музику.

Вічність  у  твоїх  очах
І  голоси  тих,  хто  відійшов
Давно  забуті  голоси
Шепіт  безмежжя  
Шепіт  безсмертя
Мов  шепіт  заходячого  сонця

Вічність  -  це  ти.

6.VI.2014

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503650
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: Нічна Пташка