Украіно, наша ненько,
Чом живеш ти так бідненько?
Гіркі сльози та неволя
Отака у тебе доля?
Твоі діти цілим світом
На хліб собі заробляють,
Та працею і піснями
Батьківщину прославляють.
Вставай, Украіно!
Вже годі стогнать
В ярмі безкінечних панків.
Звільнитись від рабських
Одвічних оков
Сам Бог нам сьогодні велів.
Крізь довгі століття
І сиві віки
Несли ми смиренність і гнів.
Пора побороти
Вже нашу біду,
Це нам ще Кобзар заповів.
Коли жити будемо не як раби,
А люди, що звуться народом -
Тоді об"єднаємо націю всю,
Зустрінеться Захід зі Сходом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503639
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.06.2014
автор: Батьківна