[i]Тканину небес розривала гроза,
І місяць за хмарами тихо щезав,
Він мовби сказати хотів: «Мить одна – і сон цей розтане».
Ми мовчки сиділи в холодній росі,
Твій погляд мене залишитись просив,
Та раптом усе зруйнував той диявольський ранок.
Тінь зітнула два крила,
Захопила й понесла.
Ілюзії наші малюю на склі,
Осліплі бажання блукають в імлі,
Ніч сьогодні мій сон проганяє в ніколи.
Та враз дотик твій – і мов жаром ятрить,
Розлука в душі більше вже не зболить,
Мої очі – то є твій укоханий колір.
В серці мить оцю зігрій,
І без остраху – в прибій.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503363
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2014
автор: Юлія Кириленко