Він дихає тим
Теплом, яке
Живе у тобі,
Виймай його
Стержні,
Заливай у
Нього графіт,
Нехай серце
Хворіє,
І тонко зсідається
Пил.
Люби його, Лільо,
Двічі,
Люби із
Останніх сил.
Бо коли він
Пі́де,
Що залишется:
Дим, трава,
Пам'ять, яка
Щоночі
То глибше усе
Пророста,
Іній, щоранку
То більше
Уже чужий,
Люби його
Крихітко
Змалку,
Люби його
Поки малий.
Ніщо не повернеться
Нерест іде вперед
Короп ковтає душу
Усіх нас ковтає
Смерть
Лімфовузли
Пульсуючи
Час зника
Люби його
Часто всує
Люби його
Просто так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502916
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин