́
Раз, два – море сліз.
Три, чотири – знов каприз.
П'ять, шість – я не знаю, скільки це терпіти маю.
Ти красуня вередлива,
Від мене чекаєш дива,
Але я не чародій, ти живеш у світі мрій.
Приспів
Стій!..Зупинися. Стій!.. Схаменися.
Стій!.. Ані слова. Нащо ця пуста розмова?
Стій!.. Стій!.. Стій!..
Ти виносиш мозок мій.
Сім, вісім – ти нестерпна.
Дев'ять, десять – дуже вперта.
Та образи нуль я маю, бо таку тебе кохаю.
Ти цунамі прибережне.
Почуття моє безмежне.
Ти цунамі, я вулкан – закипає наш казан.
Приспів
Стій!..Зупинися. Стій!.. Схаменися.
Стій!.. Ані слова. Нащо ця пуста розмова?
Стій!.. Стій!.. Стій!..
Ти виносиш мозок мій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502817
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2014
автор: Серафима Пант