На Високім Замку,
де був княжий двір,
дужий дуб ізмалку
сторожує Львів.
Ой, на тому Замку,
князь як помирав,
біля його ґанку
жолудь проростав.
Розповіли слуги
князеві про те,-
не упадуть мури,
як той дуб зросте.
Бо той дуб від дуба,
що в наш рід проріс
й не одну погубу
в своїм віці зніс.
І по довгій думі
князь на те повів,
він навіки дубу
Львів свій заповів.
Як стріла, майнули
ген роки, роки –
незнищенно мури
стали на віки.
Бо із того Замку,
як те князь велів,
дужий дуб ізмалку
сторожує Львів.
Створено 20. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 10
[i]Музика Валентини Манзюкової[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2014
автор: Т. Василько