Буває, що сумом вмиваюся,
Коли і квіти сміються мені,
Адже також сміхом я каюся,
Коли чую: "Боже, грішних прости!"
Життя натхненно настроєм грає
Струни душі/серця інколи рве,
Незмінно несе до небокраю,
Де веселок танок мій обірве.
І спокійно лечу я думками
До обрію коди мого життя,
Бо горджуся доньками, синами,
І дай Бог їм іти далі ніж я!
К.
28.05.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501834
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: Левчишин Віктор