Хурделить пухом тополиним,
Лоскоче листя теплий сніг,
Немов сатинові перини
Настромлені на гострий ріг.
Така хурделиця січнева
На старті літа почалась,
Аж наіндичились дерева,
А гордий дуб, могутній князь,
Набравши пуху в сиві вуса,
Примружив очі - і як чхне!..
Верба полоще, як медуза,
Із вовни в'язане кашне.
І я дивуюсь, мов дитина,
Підвівши очі в голубінь,
Де тополина хуртовина -
Поміж янтарних мерехтінь
Тримає Всесвіт у полоні -
Така ангорова, така,
Мов лагідні твої долоні,
Мов оксамитова щока!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501823
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: Наталя Данилюк