Переклад з російської на українську ( у співпраці з Юлією Сокирко)
Іван Хемніцер
МЕТАФІЗИК
Поважний пан почув одного разу,
Що гоже дітлахів в чужих краях навчать.
І взагалі тому, хто там бував, одразу
Доступна шана й інша благодать,
Бо як таких людей не шанувать;
І, дивлячись на інших, він собі
Синка відправив вчитися за море,
Бо був багатим пан той далебі́.
Дитя щось вчилось, батькові на горе,
Вернулося на голову мов хворе.
Потрапив, бач, син в руки брехунам,
Що багатьох вже з пантелику збили
У спробах дати всім тлумачення речам;
Отож мало́го не навчили,
А ще дурнішим в світ пустили.
Колись, бувало, він прості дурниці плів,
Тепер вживав той син без ліку мудрих слів.
Колись його лише дурні не розуміли,
Тепер і мудрі вже второпати не вміли,
Що, власне, він сказати їм хотів.
Раз, метафізику узявши за основу,
За хмари думкою він линув знову й знову,
Щоб віднайти початки всіх світів, -
На це питання відповідь шукав,
Під ноги не дивився – в яму впав.
На щастя, батько поруч походжав,
Тож кинувся хутчіш мотузку принести,
Домашнього свого філософа спасти;
Тим часом вчений той хлопчина,
У ямі сидячи, узявся мудрувать:
«Падіння тут мого яка була причина?
Зашпортавсь я, - пояснення зміг дать, -
Бо стався землетрус, он, знать, яка подія,
А в яму стрімко так направився тоді я –
Це тиску атмосфери, мабуть, дія,
І з ямою семи планет взаємодія…»
Думки, прибігши, батько перервав:
«Ось, - каже, - мотузок: міцніше ти берися.
Я потягну тебе, дивись, не обірвися».
«Стривайте, - каже син, - ви перше поясніть,
Який бо зміст ота мотузка має?»
Освіти, правда, батько не дістав,
Та від природи глузд здоровий мав,
На слово нерозумне не зважає,
«Мотузка річ така, - відповідає, -
Щоб з ями витягти того, хто там сидить». –
«Я мислю іншу річ придумати на те,
Бо та мотузка надто явище просте». –
«Та треба час, - вже батька допекло, -
А це вже є».
«А час - яке б це явище було?»
«От маю я мороку, -
Час – річ така, що жаль на дурня марнувать,
Сиди, поки я знов не прийду витягать».
От якби мудреців усіх таких зібрать
І в яму до цього в товариші віддать?..
Та яму треба тут нівроку!
[i]Іван Іванович Хемні́цер (1745-1784) – російський поет і перекладач, член Російської академії наук (1784). Народився в родині лікаря – вихідця з саксонського міста Хемніца. Служив в армії, брав участь у Семирічній війні. Пізніше служив в гірничому відомстві. 1782-го року був призначений генеральним консулом у Смірні, де і помер через півтора роки.
Його байки (переклади Лафонтена, Геллерта, а також оригінальні) були схвально прийняті сучасниками і на початку ХІХ ст. Його вважають найвизначнішим байкарем до Крилова, на творчість якого він справив певний вплив. Серед кращих його байок «Метафізик».
Дехто запитує: для чого робити переклади з російської? Відповім так. Я не впевнена, що ця чудова байка відома широкому загалу наших сучасників, і хочу у такий спосіб поділитися нею з учасниками Клубу Поезії. Оригінал бажаючі знайдуть самі і не пожалкують.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501800
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 28.05.2014
автор: Лавинюкова Тетяна