Стоїть тихенько, дивиться у вічі,
Губу кусає, нітиться, немов
Незручно їй за невимовний відчай
Або за несповідану любов,
Або за інше - те, що несвідомо
Принишкло десь, чекаючи дощів,
Легке, крихке, тендітне, мов солома,
Чи пух тополь у заростях кущів,
Чи цвіт бузків, якого вже не стало,
Чи явір той, корінням у воді,
Чи все оте, що поміж нас зникало
До того ще, як поміж нас зійти...
2014 p.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501762
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: Максим Тарасівський