Навіяв вітер ночі
на всі ген небеса,
і засіяли очі,
всміхнулися вуста.
[i]Приспів:[/i]
[i]О квітко мальвова, львів’яночко –
в любистку скупана коса,
найвродливіша галичаночко –
всі квіти, зорі й небеса![/i]
Горять вогнями вежі,
а ватрами серця –
переорю всі межі,
діб’юсь твого вінця!
[i]Приспів.[/i]
Не згубе, не розвіє,
і сніг не замете –
усе зросте, що сієш,
й коханням розцвіте!
[i]Приспів.[/i]
Ген, де стемніло небо,
розквітли очі зір,
дзвінким струмком до тебе
я лину з синіх гір.
[i]Приспів.[/i]
Створено 6. 10. 2002 року, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня". Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 12
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501653
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2014
автор: Т. Василько