У кожного із нас,
Своя "Зелена миля".
У когось тихе море,
А когось накриває хвиля.
Але всіх у кінці коридора,
Чекає свій стул та приговор.
Там смерть ричаг опускає униз,
І їй начхати що ти коронований вор.
Вона не приймає подарків, ані монет,
Байдужі благання та сльози,
Бо це друже життя ане балет.
Тут твій смертельний вирок,
Для когось біда, а для когось і щастя.
Тут невстигнеш і оглянутись,
Як ворог може тихо підкрастя.
Залешається лиш смерті сміятися,
І ворогу пробачити усе.
Із життям в хованки гратись,
І надіятись що вітер у спину подме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501349
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2014
автор: 333