Цвіте усе, цвіте-буяє...
Милує око соковита зелень, клубочаться білопінні хмаринки на усміхненому блакиттю небі. Стелиться-біжить вервечкою дорога вдаль, а разом з нею квапляться-поспішають і мої думки.
Що там, он за тим поворотом? А там - чепурні хатинки у весняному цвітінні, ніби заквітчані білолиці дівчатонька.
А ген он там - веселка зачепилася одним кінцем за ріг криниченьки, що тулиться до розлогої верби, а другим занурилася у плесо замисленого, про щось своє, ставочка.
А ще далі - поля, річки та гори моєї рідної землі, мого співучого краю, моєї України.
Біжить дорога все далі й далі, аж до обрію. Прудко біжать і мої думки, зачіпаючись за все нові й нові картини, пейзажі, замальовки. Ширяють у вільному леті, наче диво-птахи, не лишаючи мені вибору. Несуть до зірок, до космосу, до вічності...
Цвіте усе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501200
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2014
автор: Ніжність - Віталія Савченко