Шлю вітання свої я з великим теплом,
Щоб Тебе в дні морозні зігріти.
Сонце - серце твоє, а проміння – добро,
Що для кожного ласкою світить.
Хоч народжена Ти у полоні зими,
Серед квітів тебе уявляю,
Як трудягу бджолу, що збира нектарин
Для сім′ї золотими руками.
Ти гніздечко своє ,наче ластівка в’єш ,
Щоб щасливо зростала родина.
Зірку з неба для доні , як мати зірвеш,
Але треба ще зірку й для сина?.
Як голубка летиш Ти до рідних земель,
Щоб відчула душа Твоя крила,
Бо немає у світі миліших осель,
Від тієї, де мати родила.
Ти як дочка для мами лілеєш любов,
І батька згадаєш в добрі́, чи в потребі
Офіруєш Ти щиро свої молитви́
Для свекрухи, що дивиться з неба.
А для чоловіка Ти Брестська стіна,
Що удар весь приймає на себе,
Але не прожила б Ти на світі одна,
І він не прожив би без Тебе.
Тож нехай ці літа прикрашають Тебе,
Юність серце Твоє непокине.
Будь такою як є,і ціни кожну мить,
Оберегом світи для родини.
2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501191
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.05.2014
автор: леся квіт